людина

У підлітковому віці ми всі мріємо в один прекрасний день покинути батьків, але настає інший день, коли батьки покидають нас. І тоді ми мріємо лише про одне: знову стати хоч на хвилинку дітьми, що жили під їхнім покровом, обійняти їх, сказати їм, не соромлячись, як ми їх любимо, притиснутись до них міцніше, щоб вони нас заспокоїли ще хоч раз.

- Як я виглядаю? - Невисока, кругленька, але з доброю душею, а це головне.

J'attends vos doigts purs sur ma face, Pareils à des anges de glace, J'attends que'ils mouillent mes regards, L'herbe morte de mes regards, Où tant d'agneaux las sont épars!

І хором бабусі твердять: «Як наші роки летять!»

О, може бути я і на боці ангелів, але навіть на мить не подумай, що я один з них.

Підслуховуючи, можна часом дізнатися чимало цікавого та повчального.

У світі багато хлопців. Не треба бути хлопцем, будь чоловіком.

Ти є лише в очах інших.

Коли відсутня тиск страху та дисципліни, діти не виявляють агресії.

Іноді єдиний спосіб йти далі — зрозуміти, що заважало тобі в минулому. Потрібно подолати всі перешкоди, хіба що страшно це не було. І тоді ви зможете зрозуміти, що можна зробити крок далі, ніж вам здавалося.