правда

...я прислухався до неї, навіть коли вона замовкла... Вона моя.

— Не маю ніякого горя, — сказав я. - Голова болить. - Це хвороба нашого століття, Роббі, - сказав Фердінанд. — Найкраще було б народитись без голови.

- Северус Снег служив не тобі, - сказав Гаррі. — Він був на боці Дамблдора з тієї самої хвилини, як ти став переслідувати мою матір. А ти так нічого й не помітив, бо це якраз те, чого ти не розумієш. Ти бачив колись, як Снегг викликає Патронуса? Волан-де-Морт не відповів. - Патронус Снегга - лань, - сказав Гаррі, - як у моєї матері, бо він любив її все життя, з самого дитинства. — Гаррі побачив, як затремтіли ніздрі Волан-де-Морта. — Хіба він не просив тебе пощадити її? — Він хотів її, от і все, — глузливо сказав Волан-де-Морт.

Загадка: два мужики розбили твій великий битою та ломом. Один із них не я.

Людина ходить у страху, коли не знає, де саме пастка; але якщо він бачить край урвища, ходити поряд з ним не так вже й важко.

— Ну, скажи щось на прощання! - Що сказати? - Подумай. Завжди знайдеться щось важливе для такої хвилини. — Я… Я чекатиму на тебе! - Не те! - Я... Я дуже люблю тебе! - Не те! - Я буду вірна тобі! - Не треба! — Вони поклали сирий порох, Карле! Вони хочуть завадити тобі, Карле! - Ось.

Я бачу, ви любите книжки. Це завжди помітно, як люди їх тримають.

Це було гидко моїм правилам, але я переконався, що правила зберігають свою силу лише доти, доки ти ситий.

Ваш син упав із коня, і зламав собі хвіст... А був би п'яним, відбувся б легким переляком!

Мало у бідняка ворогів, але ще менше у багатія друзів.