правда

— А як би ти вчинив, Возе, на моєму місці? Ти відступив би? -... - Вони забрали його в мене! Вони його вбили! — І я не дозволю їм зробити те саме з тобою.

Обережніше з молитвами вони збуваються.

Найдурніша відповідь:«Я знаю». Звучить жахливо. Мовляв, розумію, ти в цьому не винен, проте не надумай чогось чекати від мене.

Містер Андерсон, із поверненням. Нам вас не вистачало.

— Та хіба ви не бачите, що цю жінку створено для розкоші? Дорогий діамант дорогий та оправи вимагає. — І гарного ювеліра. — Досконалу правду ви сказали. Ювелір — не простий майстровий: він має бути художником. У злиденній обстановці, та ще й за дурнем чоловіком, вона або загине, або опошлються.

Жити разом людям заважає їхня дурість, а не відмінності.

Деякі думають, що варто тільки обізвати всіх дурнями, щоб уславитися розумним.

Знаєш, я не можу зрозуміти цього хлопця. Іноді це просто. Ти розумієш це за його краваткою або за книгами, які він читає чи не читає. І ти знаєш, знаєш, що це скінчиться. І ти просто залишаєш усе, як є і чекаєш. І нічого, можна жити. А з цим хлопцем...

Кожен колись крокує вперед. Стає вищим за себе. Іноді вони преподносять вам сюрпризи. І іноді вони зазнають невдачі. Життя іноді кумедне. Вона може натиснути дуже сильно. Але якщо ти придивишся ближче, ти, можливо, зможеш знайти надію... у словах дитини... у пісні... і в очах того, кого любиш. І якщо ти щасливий, я маю на увазі, найщасливіша людина на світі... Людина, яку ти любиш, любитиме тебе у відповідь.

- Насте, а чому в тебе такі брудні ноги? - Запитала Ніна. - Так я ж скрізь ходжу. – А руки чомусь брудні? – Але ж я все чіпаю. – Так. А шия чомусь брудна? - Ну, я перекидаюся іноді.