правда

Брови Горана здавались такими дикими і зарослими, як лісисті схили Карпат, такими звалювалися і колючими, що якщо придивитися, не рівну годину побачиш серед волосків хижі вовчі зграї, зруйновані замки і горбатих циганок, що збирають хмиз.

... і під«щось» я мав на увазі здоровий глузд, а під«він знадобиться» я мав на увазі, що ти ідіот.

Ні, ти не злий. Але й не добрий. Ти байдужий. А це майже злий. Самої трішки не вистачає. Одного маленького кроку.

Я вірю в те, що колись люди справді були маленькими мавпочками. Принаймні щоранку, коли я заглядаю в дзеркало, я передаю Дарвіну привіт. У такі моменти його правота особливо очевидна.

Ви були б найнещаснішою людиною в цьому житті, якби не читали книги та вірші.

— Я шльопну Кемерон по попці, Формана обкличу нігером, а Чейза... його я теж по попці шльопну...

Прийти до того, що немає різниці між винним і жертвою, значить втратити будь-яку надію. І називається це пеклом, моя дівчинка.

Люди здебільшого не живуть для чогось. Вони живуть. І крапка.

Перший обов'язок, щоб діти слухалися батьків. Це не нами заведено, не нами скінчиться.

Взаємодія з людьми може бути справжнім пеклом. Або чудовою духовною практикою.