правда

Самонавіювання дозволяє переносити практично будь-який біль.

Бог створив кішку для того, щоб у людини був тигр, якого можна погладити.

Я люблю ці снігові гори на краю світової порожнечі. Я люблю ці сині погляди, Де, як світло, ти відбиваєшся.

Люди набагато більше, ніж речі, потребують того, щоб їх підібрали, полагодили, знайшли їм місце і пробачили; ніколи нікого не викидайте.

Квітці, яку ти любиш, ніщо не загрожує...

Незнайомі — це ті, кого любиш нижче за пояс. Рідні — це значно вище, найвище...

Звиняйте, в'юноша! Я забула, що в присутності поціновувача ховрахів хвалити хом'ячків просто блюзнірство.

Адже в житті, як на товкучці, хто знає, коли підвернуться справжні скарби.

З близького лісу й справді долинало вовче виття. Здалеку він здавався гарним, як пісня самого місячного світла, але Зимобор уявляв собі, яким жахом він наповнює, якщо зустрічаєш ніч посеред лісу і знаєш, що тут є ще дехто небезпечніший і голодніший, ніж ти сам.

Проблема поезії в тому і полягає, що рідко хто насолоджується плодами її безкарно, і що вона вражає нас більше при тому саме стані душі, коли нам менше всього слід було нею впиватися.