правда

Так вже скроєний людина, дорогий мій, це дволика істота: вона не може любити, не люблячи при цьому самого себе.

— Я у всьому звинувачую себе. — Я теж у всьому звинувачую тебе.

... він зупинявся біля східного парапету і дивився на течію, щоб хоч раз побачити, як усе прагне йому назустріч.

Роблю ковток. Якщо не виплюну це зараз, не зроблю це ніколи.

Мені важливо пам'ятати своє коріння. Ми не були багатою сім'єю, коли я росла, і мої батьки так багато віддали, щоб допомогти мені досягти того, що маю зараз. І тепер що Різдва я орендую будинок і запрошую туди свою сім'ю покататися на сноубордах.

Я відчуваю огиду до ілюзій: ось чому я приймаю світ таким, яким він є.

Повз мене стежкою життя знову пролягли чужі сліди, які цілком могли б злитися в моїх. Але я не дозволив.

Ось якась якась дурість, якась несамовита дрібниця, весь задум може зіпсувати...

— То в когось із вас що-небудь, крім сотки, є? [ кладе на прилавок п'ятдесят доларів ] - Перепрошую, але я не можу взяти купюру більше 20 доларів. [Напис на плакаті:«Після 22:00 банкноти більше 20 $ не приймаються»] - Все, припливли. — Мені взагалі не слід було вам це продавати. Тому що ця склянка дуже велика і ви можете обпектися. Якісь ви дивні. Я викличу поліцію. - Як ти ***ала! [ стріляє ] ***ать...

Коли береш до рук молоток, всі проблеми стають схожими на цвяхи. А може вони не цвяхи. Може, все тонше. Тому інструментарію має вистачати гнучкості перетворюватися на те, що потрібно для поточного завдання.