правда

Бувають люди, скажу я вам, такі люди, — в області читання зустрічаються найдивовижніші сюрпризи… У мене, принаймні, є слабкість до неписьменних, я навіть тут знаю одну людину, яка не читає, не бажає читати. Цей стан невинності зрозуміліший тому, хто схильний до пороку читання, — треба або не читати зовсім, або вміти читати по-справжньому.

І хоч би як жаба не душила, а стати царівною не змогла.

Зрештою, найвищими істотами не народжуються, а стають. А для цього треба від слів переходити до справ.

J'attends vos doigts purs sur ma face, Pareils à des anges de glace, J'attends que'ils mouillent mes regards, L'herbe morte de mes regards, Où tant d'agneaux las sont épars!

І хором бабусі твердять: «Як наші роки летять!»

О, може бути я і на боці ангелів, але навіть на мить не подумай, що я один з них.

Я не хочу бути праведним – бо я зраджую сам собі, Я не хочу бути грішником – бо я ні в чому не винен, І я не хочу вибирати – бо почуття однаково сильні.

— Молодші, значить, слабкі? - Ні. Це означає, що є сильніші.

При створенні цих двох молодих людей була справді допущена велика несправедливість: першого наділили всіма перевагами, а другого одними їхніми зовнішніми проявами.

Те, що молодь знаходила і мала знаходити зовні, людина післяполуденного періоду повинна знайти в собі.