страх

Страх зазвичай супроводжує уяву. Це ніби плата за уяву.

Чорна людина водить пальцем по мерзенній книзі І, гнусавячи наді мною Як над померлим монах, Читає мені життя Якогось прохвоста і забулдиги, Наганяючи на душу тугу і страх.

Зрештою, кожну секунду кожного дня ти борешся зі своїми страхами.

Який жах! Такі речі не спускаються! Треба йому помститися! Давай дочекаємось зими і підмовимо його лизнути язиком залізяку?

Дивно, як легко друзі можуть від тебе відвернутися, як легко страх чи користь зривають маску товариства.

Дункану варто якось сісти і скласти список усього доброго, що загинуло б разом із людством. Печиво, наприклад. Породження темряви можуть стерти з обличчя Тедаса печиво. Це було б жахливо, і заради одного їхнього порятунку варто було починати нинішній похід.

Ти в силах, - запитав я, - сміятися? І, здається, почув слова:«Я лялька. Чого мені боятися? Мене не вб'ють. Я мертва".

Якщо завжди чогось боятися, то тоді який кайф у житті?

Витончені та таємничі, віддані та надійні, розумні та добрі. І якщо людина – вінець природи, то кінь, безумовно, його шедевр. Вони випромінюють тепло, енергію, мають цілий спектр почуттів: радість, страх, цікавість. І, як людина, мають свою індивідуальність. Адже з давніх-давен кінь — вірний і незамінний супутник людини.

Відвернися від усього, Нео! Страх, зневіра, сумніви відкинься — очисти свій мозок.