життя

Це і є життя. Низка кімнат: у них ми зустрічаємо людей, і всі вони формують наше життя.

Іноді ми розплющували очі і раділи тому, що були так близько, так поряд. І так сильно разом.

— Де ця погань, ти її не бачила? — Зараз бачу одну.

Любиш біль? Поносив би корсет.

Інтелігенція співає блатні пісні, Співає вона не пісні Червоної Прісні...

... єдиний спосіб жити - це жити. Говорити собі:«Я зможу це зробити», навіть знаючи, що не зможеш.

Так, у Всесвіту було початок. Так, Всесвіт продовжує розвиватися. І так, кожен атом у нашому тілі виник або в момент Великого вибуху, або термоядерному котлі важких зірок. Ми не просто живемо у Всесвіті, ми її частина. Ми народжені нею. Можна навіть сказати, що Всесвіт дав нам сили додуматися до цього — і це ми тільки почали.

Що робити далі? Жити. Лише — жити. Сподіватися та вірити.

- Розкажи, як ти проводиш тут час? - Слухаю музику. Читаю. Розмовляю із друзями. Я їх люблю. Не хочу, щоб мене напихали політикою, тому телебачення майже не дивлюся. Пишу автобіографію. Якщо мені хочеться втомити себе, я думаю про мистецтво. Якщо мені хочеться виснажити себе — я думаю про життя. Але моє основне заняття - мистецтво - його призначення, його здатність захоплювати, надихати, утворювати і утихомирювати звичаї.

— Вибач, я ще поплачу. - Правильно. Тобі треба плакати по мені, ти дуже рано мене здала. Я все прочитав.