життя

Те, що для одного – віра, для іншого – безумство.

При світлі зірок усі турботи і прикрощі земного життя здалися мені нікчемними. Я подумав про те, як вони нескінченно далекі, як повільно рухаються з невідомого минулого до невідомого майбутнього.

Ти намагаєшся допомогти тим, хто цієї допомоги не потребує.

У житті — чи то життя лопухоїда чи мага — рідко відбувається поступово. Набагато частіше доля, підкравшись, ударяє нас по потилиці хлопушкою раптовості. То ти скромний службовець, похмуро короткий день на офісному стільчику перед набридлим до чортиків монітором, то раптом така закрутить тебе круговерть, що і директор банку довго трястиме твою руку, не помічаючи кави, що пролилася на коліна.

Якщо бувають чоловіки, замкнені в жіночих тілах, і жінки, замкнені в чоловічих, то чому я не можу бути замкненою в цьому ось тілі вороною? І де такий лікар, який зробить, що вони роблять, і випустить мене назовні? Де така хірургія, що дозволить мені бути мною? З ким говорити? Куди звернутися, що зробити, як, біса, вибратися?

... людина не може жити без таємниці. Вона для нього як друге повітря. Коли вже все ясно, життя закінчується. Рятує хіба що закоханість. Але будь-яка закоханість тримається на таємниці, харчується та дихає нею.

— Альоша, коли я сказала вам, що в мене нікого немає, адже я зізналася, що люблю вас. Чому ви мені нічого не сказали? Ви не любите мене... — Почекай, Шура... Я тобі зараз скажу!

До чого ж чудово жити, забувши про гордість і розумові здібності! Я із задоволенням віддавалася розумовій сплячці.

— Хто наважиться вбити священика? — У наш час — будь-хто.

Книга про щастя складалася б із однієї сторінки. Про сум можна писати нескінченно...