життя

Я хочу сказати повстанцям, що жива! Я у восьмому дистрикті! Де Капітолій щойно знищив шпиталь, сповнений беззбройних чоловіків, жінок та дітей! Не пощадили нікого! Якщо ви думаєте хоч на секунду, що Капітолій обійдеться з вами справедливо, то це боязка брехня! Ми знаємо, хто вони та на що вони здатні! Це справа рук Капітолію! Ми повинні чинити опір! Я звертаюся до президента Сноу! Ви можете катувати нас, бомбити нас, спалювати наші дистрикти вщент! Але ви бачите це? Полум'я розгорілося! Якщо ми згоримо... то разом з вами!

Правосуддя наздожене всіх нас, не важливо, за що...

Симпатична, але, на жаль, активна. Колись її висунули на громадську роботу і з того часу ніяк не можуть засунути назад.

У питаннях почуття я не визнаю угод.

Він один. Але дітей має багато.

Одноокі не тільки не стають королями в країні сліпих, але й часто виколюють зряче око для того, щоб вони стали схожими на інших. Тих, хто бачить і тих, хто знає, не люблять.

Томмі не знає, як упоратися з депресією. Натомість депресія знає, як упоратися з Томмі.

— Я збирався викурити цю сигару, коли знайдемо діамант. [Викидає сигару за борт] — Шкода. — Три роки всі мої думки були лише про«Титанік». Я не розумів його... не відчував...

- Усім не позіхати і бути напоготові! Не дарма це Острів загиблих кораблів. Тут і Бухта, і Місто загиблих кораблів. - Ви чули? Ану, не позіхати! — Загалом пірати майстра вигадувати прізвиська, але на назву місць фантазії не вистачає. - Так. — Був у мене один старий матрос, у нього не було обох рук і око виколоте. - І як ви його звали? - Джонні.

Вибачте, що спитав. Я пішов із вами, щоб втекти від своєї драми, а не сісти в перший ряд на вашу.