життя

— Якщо ти це зробиш... якщо ти... богом клянусь, я... — Ти що? Кинеш мене? Це загроза чи нагорода?

Доля вічно надсилає нам послання, а потім сідає поруч і сміється з нас, дивлячись, як ми б'ємося в безплідній спробі їх розшифрувати.

Іноді мислення схоже на розмову з іншою людиною, але ця людина теж ти.

У бідних погані звички. Одна з найпоширеніших має безневинну назву:«Можна брати гроші зі своїх заощаджень.» Багаті знають, що заощадження існують лише для того, щоб робити нові гроші, а не платити за рахунками.

Чи здатні ми зрозуміти інших те, чого немає в нас самих?

Найбільша ціна, яку доводиться платити за кохання, - постійна присутність когось поруч з тобою, а бути одному набагато краще.

Цивілізація не досягне досконалості, доки камінь останньої церкви не впаде на голову останнього священика.

Борг генія насамперед бути самим собою - це для нього більше, ніж честь для чоловіка, більше ніж сором'язливість для жінки. І якщо зазнає шкоди його внутрішня сутність, яка включає і честь і сором'язливість у вищому розумінні цих слів, то він не геній, не геній.

Все, що відбувається в житті, є матеріалізація чиїхось думок, я певен. Вони необов'язково матеріалізуються буквально, але так чи інакше це відбувається. Мені багато хто на це заперечує:«Ну ось, я думав, що виграю в лотерею, але не виграв. Чому?». А тому, що ти насправді не сподівався, що виграєш. У моєму житті відбулася маса подій лише тому, що я ще в дитинстві переконав себе, що вони відбудуться. Я промив собі мізки. Я промив мізки світовому розуму. Я просто повідомив йому, що те й те має статися. Як Мухаммед Алі, який у двадцять років сказав, що стане найбільшим боксером. Він не міг цього знати тоді, він не був пророком, але визначив майбутнє своєю волею.

Пахати я не можу, зате й не зів'яну, адже я цвіту не на лузі, а біля дивана. Ти дивишся на мене, як тати, але кинь свої замашки, адже всі, хто думав мене зірвати, - у смиренній сорочці.