Франсуа де Ларошфуко

Щастя і нещастя ми переживаємо пропорційно до себелюбства.

На світі мало недосяжних речей: якби ми мали більше наполегливості, ми могли б знайти шлях майже до будь-якої мети.

Розкіш і надмірна вишуканість пророкує вірну загибель державі, бо свідчать про те, що всі приватні особи піклуються лише про власне благо, анітрохи не переймаючись благом суспільним.

Ум служить нам часом лише для того, щоб сміливіше робити дурниці.

Коли люди вже не люблять один одного, їм важко знайти привід для того, щоб розійтися.

Всі скаржаться на свою пам'ять, але ніхто не скаржиться на свій розум.

Ревнощі гідний лише той, хто намагається її не викликати.

Далекоглядна людина має визначити місце для кожного зі своїх бажань і потім здійснювати їх по порядку. Наша жадібність часто порушує цей порядок і змушує нас переслідувати одночасно таку безліч цілей, що в гонитві за дрібницями ми втрачаємо суттєве.

Немає вірніше засоби розпалити в іншому пристрасть, ніж самому зберігати холод.

Ми любимо засуджувати людей за те, за що вони засуджують нас.