Марк Твен

Ніхто не потурає дияволу, всі засуджують його, але роблять це без зухвалості, з часткою поваги.

Коли людина віддає краще, що в неї є, це завжди багато чого варте. Більше дати не може і принц, тому що і принц може дати тільки найкраще, що має.

Якщо тобі потрібні гроші, йди до чужих; якщо тобі потрібні поради, йди до друзів; а якщо тобі нічого не потрібно, йди до родичів.

Дотепність сама по собі нічого не варта, якщо в ньому немає серцевини — мудрості.

Перша половина життя складається із здатності отримувати задоволення за відсутності можливостей; друга половина складається з можливостей за відсутності здібності.

... людина не повинна критикувати інших людей на тому ґрунті, на якому вона сама не може стояти перпендикулярно.

Священні писання обов'язково мають ті самі характерні недоліки. Усі вони відрізняються просто зворушливою бідністю фантазії. Це впадає у вічі насамперед. Другий недолік полягає в тому, що кожне без найменшого на те права претендує на оригінальність. Кожне широко запозичує у попередніх без посилання джерело, що, безумовно, є нечесним вчинком. Кожне по черзі привласнює застарілий реквізит попередніх і з простодушною самовпевненістю намагається видати його за найсвіжіше і останнє одкровення, що щойно надійшло з неба.

Будь-яка емоція мимовільна, якщо вона щира.

— Слухай, а жінок ми теж убиватимемо? — Ну, Бен Роджерсе, якби я був такий неук, я б більше мовчав. Вбивати жінок! З якого дива, якщо в книжках нічого подібного немає? Приводиш їх у печеру і звертаєшся з ними якнайввічливіше, а там вони в тебе помалу закохуються, і вже самі більше не хочуть додому.

Звичка є звичка, її не викинеш за віконце, а можна тільки чемно, зі сходинки на сходинку, звести зі сходів.