Марсель Пруст

Для того, щоб ми полюбили жінку, іноді досить буває її зневажливого погляду, зверненого на нас, достатньо подумати, що вона ніколи не належатиме нам.

... я, вже по-чоловічому малодушний, чинив так, як усі ми, дорослі, чинимо побачивши несправедливості і образи: я від них відвертався.

Насамперед ми мріяли заволодіти серцем жінки, в яку були закохані; тепер одне відчуття, що ти володієш серцем жінки, може виявитися достатнім, щоб ми закохалися в неї.

Випадки, які зводять нас з людьми, не збігаються з часом, коли ми їх полюбимо: ми можемо зіткнутися з цими людьми до того, як усе почалося, і потім, коли все вже скінчено, але перша поява в нашому житті людини, яку нам пізніше судилося полюбити, заднім числом знаходить нам силу передбачення, ознаки.

Нам видно лише чужі схильності; якщо ж нам вдається пізнати свої власні, то лише ті з них, на які вкажуть нам з боку.

Немає нічого ніжніше листування друзів, які не бажають більше зустрічатися.