Наша баба гірко плаче: — Де мій козлик? Де він скаче? - У ліс помчав твій рогач. А живуть у лісовому селищі Живодери, злі вовки І напали на нього Ні з того, ні з цього. Повалили козю на підлогу, відірвали козі лапи. Згризли спинку, шию, груди - Козю нам уже не повернути. Тягне бабця по доріжці Козячі ніжки, козячі ріжки... — Нізащо я їх не кину, Бо він гарний.