... кохання – взагалі єдине, що зігріває. Увечері, виснажена роботою та відстанями, заходиш додому, насилу стягаєш промоклі чоботи... і раптом бачиш його. Свою найближчу людину. З думкою про обійми якого виносиш всі ці денні тяготи. І миттєво відпускає – день видався не такий поганий, раз у нього таке приємне завершення.