Ми й не зрозуміли, що минула доба без хлопця в окулярах. А потім пройде ще один день. І ще... І рано чи рано затягнеться. Саме тоді, в ту саму секунду, життя повністю втратить сенс, адже немає нічого страшнішого, ніж усвідомлення правди. А правда полягає в тому, що ми зникаємо. І про нас забувають. Ми перетворюємося на порожнечу. Так, ми рвемо горлянку, прагнемо, любимо і піклуємося, але потім, не відразу, але колись, в якійсь день, в якусь хвилину, ми перестаємо щось означати.