Череп! Мудрість дивиться з зяючих очних западин, Тихо гниюча лобова кістка говорить без туману: Немає насолоди правдою в порожніх хвилюваннях, Немає краси і розуму натхнень у пожежі обману. Ряд оголених зубів, викривлених тугою, Сумно сміється з того, що ми славимо і нахабно ганьбимо... Вибраних ця насмішка кличе на спокій Без захоплення примарним щастям, чи видимим горем... Правда — в нерухомому одному завмиранні, в гниенні одному! Таємниця - нірвана; отримає блаженство в ній розум безнадійно-безсилий... Життя — святе затишшя, вкрите сном... Життя — це могильний Череп, що мирно й тихо гниє від світла.