У цих похмурих кімнатах знайшовся давним-давно, я постійно намагаюся знайти хоч одне вікно, щоб відчинити його. Промінь, що проник збоку, я міг би порахувати втіхою. Проникне зовні світло зробило б життя виносним. Але вікон немає, і може це і на краще, що мені їх не відчинити: можливо, що світло лише нова тиранія. Хтозна, які речі може він осяяти.