Чорт утомився чекати і запропонував йому: — Давайте висмикнемо з вашого серця честолюбство: воно ж невелике у вас... — Ну, добре! — сказав Іван Іванович зітхнувши, — витягуйте його з мене... Чорт наблизився до нього і, торкнувшись рукою його грудей, швидко відсмикнув руку геть. Іван Іванович відчув гостре, але приємне колотя, схоже на те, яким супроводжується витяг скал з пальця. — А справді, це не боляче... — полегшено сказав Іван Іванович. — Дозвольте подивитись, яке в мене було честолюбство... Чорт простяг йому руку, і на долоні її Іван Іванович побачив щось безбарвне, маленьке, зморщене, схоже на ганчірку, якою довго витирали пил. Подивився Іван Іванович на своє честолюбствоі, зітхнувши, тихенько сказав: — А знаєте... як згадаєш, що це таки шматок мого серця... шкода!