Дай вистраждати вірш! Дай вийти його! Потім, Як вражена рослина, Я шелестітиму листом. Я тільки завтра буду майстер, І тільки завтра я зрозумію, Яке привалило щастя Глупцю, блазню, бозна -кому. Велику повість покоління Шептати, намацуючи звук, Шептать, тремтячи від подиву І сльози злизуючи з губ.