Мені сьогодні наснилася знову Золота пора листопада... Наче падаю в листя, Їх готовий цілувати, Як сестру обіймаючи і брата. Ніби сам я такий самий листок, Винесений з високого клена, І лежу на рідній земліці — синок, І на небо дивлюся здивовано. І все життя постає переді мною Димкою рожевою, хмарою дивовижною, І поспішає вдалину по дорозі лісовій, Де я бродив підлітком наївним. Перелітні птахи летять, Відзвінелі своє, відсвистели. Скоро завірюхи мої печалі вгамують, Скоро землю застелять хуртовини.