Петро стяг Катерину з ліжка, босу підвів до комода, який вони разом і відсунули від стіни. Тут Петро ховав ляльок! — Давай, — запропонував він дружині, — ми з тобою пограємося... Цієї шлюбної ночі, граючи з Петром у ляльки, Катерина твердо усвідомила, що чоловіка в неї немає і не буде. Але навіть у глибокій старості гострим болем відгукувалися її слова:«По собі знаю, яке це нещастя для жінки мати чоловіка-дитину...»