Не викликай мене ти більше До навіки залишених праць, Ні до поетичної неволі, Ні до опрацьованих віршів. Що потреби, якщо і з помилкою І слабо іноді співаю? Нехай Нінета лише посмішкою Любов мою безтурботну Запалить і заспокоїть! А праця холодна й порожня; Поема ніколи не варта Посмішки хтивих вуст.