За невкоханими людьми Любов іде, як привид. У словах кохання, у сльозах кохання Прозирає посмішка відродження, Посмішка відродження... І навіть легше, може бути, З такою усмішкою негасимою Бути нелюбою, але любити, Чим не любити, але бути коханою.