людина

Життя завжди стає гіршим перед тим, як налагодитися.

Насправді ти зазвичай не підходиш до дівчат, я маю рацію? Правда в тому, що ти тихий, скромний, сором'язливий, чутливий тип, але якби я ризикнула, я могла б дізнатися, який ти дотепний, сміливий, пристрасний, ніжний, відданий, безрозсудний, люблячий, трохи божевільний, трохи поганий, але ж ми, дівчата, саме на таких і западаємо.

Коли я поїду з Риму, хто мене згадуватиме? Запитайте про це бродячих собак, чорних котів та дірявий черевик. Запитайте, запитайте пустих ворон, мертвого коня, облізлий балкон. Запитайте біля вітру, чи він був мій сусід; біля дверей від будинку, якого немає. Запитайте у Тібра, він пише насилу мої ініціали під кожним мостом. Коли я поїду з Риму, спитайте у них про мене.

Коли могутність застилає наші очі, ми стаємо надто безтурботними, наївно вважаючи, що будь—якої миті легко зуміємо зупинитися і виправити вчинене.

Знову відкрита кимось істина або новий промінь світла, кинутий ним на якусь незвідану область, можуть вразити іншу мислячу істоту і привести її в стан радісного і надихаючого збудження.

— Розслабся, Бетті, все гаразд. — Так, Бетті. У нас все в порядку. Справжнє питання – чи ти гаразд?

Більшість проблем у житті виникає тоді, коли ми втрачаємо невинність.

— У тебе такі довгі пальці. Ти піаністка? — Ні. Я просто часто пробірки мою.

Прокинувшись надвечір у звичайний вихідний день, хочеться здохнути... але сьогодні захід сонця особливо прекрасний.

Ніхто не збідніє, подаючи милостиню.