людина

Все як Ленін казав:«Шукай того, кому це вигідно».

Ніколи не знайоми своїх друзів між собою. Особливо хлопчиків та дівчаток. Це гірше, ніж опинитися між двома вагонами під час зчеплення. Куди не смикнешся — все одно притисне і кругом опинишся винен.

Якщо я піду і долиною смертної тіні, не злякаюся зла, бо Ти зі мною.

Дружба, власне, складається із спогадів та звичок.

У мене починається депресія. Ні, нічого серйозного не відбувається: ні крокодилячих сліз, ні транквілізаторів, ні відсутності апетиту, ні бажання закритися в себе і нікого не бачити. Просто мене все дістало.

Коли життя швидко згасає, з новою силою спалахують земні уподобання, і ті, кого ми маємо втратити навіки, стають нам особливо дорогими.

— Ви чуєте, містере Андерсон? Це рок, неминучість. Кроки смерті. Прощайте, містере Андерсон! — Мене звуть... Нео!

Дивно все ж таки, що люди, які нашкодили вам, вважають, що у всьому винні ви самі.

Як часто рука, що звикла до квітів, марно просить милостині та черствого хліба!

- Думаєш, Ф'юрі щось приховує від нас? - Ф'юрі - шпигун, Капітан. Шпигун з великої літери. Його секрети мають секрети. (— Думаєш, Ф'юрі щось приховує? — Він шпигун, капітан, він справжній шпигун. Секрет усередині секрету!)