правда

— Дозвольте спитати, чому ви пристрелили маленьку Тіффані? — Вона єдина, хто виглядав підозріло. - Чому ви так вирішили? — Спершу я взяв на мушку чудовисько на ліхтарному стовпі, а потім зрозумів, воно робить гімнастику. Мені сподобалося б, якби мене укокошили на велотренажері. Придивився до цієї звірюги. Помітив у лапі хустку і зрозумів, що вона не скалиться, а чхає, а це не заборонено. І тут побачив Тіффані і подумав: Що робить мила дівчинка вночі, в гетто, серед натовпу монстрів з підручниками з квантової фізики? Вона явно замислила недобре. Їй на вигляд років вісім, за віком предмет. Я вирішив – вона не та, ким здається.

Коли якийсь засранець скаже тобі:«Я маю право на мою думку», ти скажи:«А, так? А в мене є право на мою думку, а моя думка в тому, що в тебе немає прав на твою думку». Потім пристреліть ***ка і йдіть!

Все«дихає», і не треба боятися того, що за вдихом слідує видих. Найгірше це спробувати зупинити або заблокувати дихання. Тоді неминуче задихнешся.

Не слід вбивати людину, яка вирішила покінчити життя самогубством.

Я зрозумів, що коли хтось починає на тебе тиснути, потрібно переключити розмову на тему, в якій співрозмовник не розуміється.

Міра життя над її тривалості, а тому, як ви її використовували.

Я могла бути тобі найкращою дружиною, якщо була готова до цього, але ти не дав мені шансу, а потім стало пізно.

— Даремно ми взагалі полізли до його саду. — Нема слави без відваги. — Ти взагалі нічого не боїшся? — Боюся: померти одному, тож я взяв із собою тебе.

Слухай беззвучність, слухай і насолоджуйся тим, чого тобі не давали в житті, — тишею.

Ми завжди намагалися поважати своїх шанувальників тим, що не світилися в модних журналах і загалом цуралися преси. Я можу поїхати куди завгодно, і ніхто мене, мати їх за ногу, не впізнає, але є один нюанс - не впізнають доти, поки я не одягну свою кепку.