життя

Від люті кров закипіла в його жилах, йому хотілося закричати; але королі, скуті власною величчю, що неспроможні піддаватися першому пориву, яким керується звичайна людина у пристрастях чи разі самозахисту.

Ніяке темне невігластво, однак, не завадить знайти Бога тому, хто шукає Його. Він зустріне Його і дізнається у вітрі, морі, сонці, лісах, зірках і навіть у рибах.

Іноді єдиним засобом, що дозволяє зажити колишнім нормальним життям, є забуття.

— Де ти, отруйний змій?.. Нелюд, а нелюд! — Я тут, люба. - Де ти був? - В лісі. - Що ти там робив? — Я хотів битися з шаленим ведмедем. - Навіщо? — Щоб відпочити від домашніх справ, люба.

Добре, коли ранок о дев'ятій. Ні, о десятій ще прекрасніша, а в одинадцятій — уже розпуста. До розпусти кави має подавати в ліжко, на такому дерев'яному підноску, і щоб кавник і вершник срібні, а чашка прозорого порцеляни, а в цукорниці під серветкою щось запашне, хрумке і пишне, присипане корицею та ванільним цукром.

… в'язниця мене не лякає. Якби там було так страшно, то ті, хто там був, постаралися б туди більше не потрапляти.

Не опускай руки, бо ризикуєш зробити це за хвилину до того, як станеться диво.

Нема в мене генетичної опозиційності! Я взагалі не вважаю, що уряд треба любити взасос чи ненавидіти за визначенням. Воно не для кохання створено. Це орган, що працює на нас, громадян. Тому спокійне, критичне ставлення до нього – норма і навіть обов'язок.

Здрастуйте, ми вчителі у відпустці. І ми щойно виграли в лотерею.

Болівар не витримає двох.