Алджернон Чарльз Суінберн

Про вітри шляхах хто ж зможе дізнатися, Його простежити в порожнечі, у хмарах, Хто ластівки серцю зумів розповісти Про вітри шляхах? Не зможуть подужати надія і страх Хвиль пінних, що вічно поспішають руйнувати, Часів, що звертають справжнє на порох. Так життя і любов, боячись ночі віддати Надії та думи, у західних променях Пливуть у водах часу — вічно блукати На вітрах дорогах.

Та навіть якщо Бог шукатиме дуже ретельно, Не почує він жодного звуку; Нехай шукає він у кожній моїй вені Не знайде нічого він там, крім кохання.

Не згасне бажання, що рухає нами - Смерть мрією здолати, задути вихрем полум'я, В мріях шукаємо ми мертвих, знайти не в силах, Швидко мрії летять - все ж таки полум'я швидше, В небесах спорожніли, недоступне, реє, Напряга засліпила, Та й слух утомлений слабшає.

Я беззвучно вітаю мертвих, і щедро Надаю богів, що земні надра Населяють незримо, зберігаючи вічний спокій.

Тепер ви двоє пов'язані долею, Ти тілом з ним, зі мною душею, Один пізнав любові насолоду, Інший розлуки гіркота п'є.