Анатолій Олексин

Знаходити слабке у сильних, дрібне у великих — втішно для себе, чи не так? То ніби й зближуєшся з ними?

Нехай про тих, хто встиг у житті лише одне — врятувати нашу землю! — нехай буде написано про них. Про кожного! Поіменно... І якщо шкіл уже немає, то в будинках, де вони мешкали! А якщо й будинків, де жили, немає, то в будинках піонерів, де в гуртках займалися, або в дитячих бібліотеках, куди за книжками бігали... Але щоб жодне ім'я не відійшло у вічність!

Люди охоче визнають свої недоліки, які є їх перевагами.

Красиві особи для художника не цікаві.

Не поспішай із запитанням, якщо знаєш, що до тебе не поспішатимуть із відповіддю.

Ми часто викладаємо те, про що міркували цілі роки, так, ніби і наш співрозмовник розмірковував разом із нами. І ще дивуємося: чому він не розуміє нас із півслова!

Той, хто грає на фортепіано може насправді не бути піаністом, пишучий у риму не бути поетом, а жінка, що народила, не бути матір'ю.

Болото завжди ненавидить гору. І що вище гора, то більше дратує болото.

Є люди до того у своїй свідомості бездоганні, то будь-яку підлість роблять хіба що ненароком і неодмінно — з позицій чесності,«за покликом боргу».

Ми одержимо прагнули до дорослості, але залишалися дітьми.