Аркадій Стругацький

Все наше життя - є послідовним ланцюгом угод! Потрібно бути повним ідіотом, щоби укладати невигідні угоди!

У вашій божевільній країні всі знають, що гроші – це бруд. Але в мене в країні кожен знає, що бруд – це, на жаль, не гроші.

Кожен мріє про те, що недосяжно, але обіцяє насолоду.

Людина – це не тварина. Природа дала йому розум. Розум цей неминуче має розвиватися. А ти гасиш у собі розум. Штучно гасиш. Ти все життя присвятила цьому. І є ще багато людей на Планеті, які гасять свій розум. Вони називаються міщани.

— Але ж сюди ми вже прийшли! - Так, прийшли. Але для того, щоб допомогти цьому людству, а не для того, щоб вгамувати свій справедливий гнів.

Любити вона вміла, як люблять зараз на Землі, — спокійно і без оглядки.

Необхідність може бути ні страшної, ні доброї. Необхідність необхідна, а все інше про неї вигадуємо ми...

За все треба платити,, нічого не отримують задарма, і чим більше ти отримав, тим більше потрібно платити, за нове життя треба платити старим життям.

Якби не було в людини такого терпіння і витривалості, всі добрі люди вже давно загинули б і на світі залишилися б злі й бездушні.

Кожен за себе один бог за всіх.