Равлик на схилі

Але ти знаєш, є така думка, що для того, щоб крокувати вперед, доброта і чесність не такі вже й обов'язкові. Для цього потрібні ноги. І черевики. Можна навіть немити ноги і нечищені черевики... Прогрес може виявитися абсолютно байдужим до понять доброти і чесності, як він був байдужим до цих понять і досі. Управлінню, наприклад, щодо його правильного функціонування ні чесність, ні доброта не потрібні. Приємно, бажано, але не обов'язково. Як латина для банщика. Як біцепси для бухгалтера Як повагадо жінки у Домарощинера... Але все залежить від того, як розуміти прогрес. Можна розуміти його так, що з'являються ці знамениті зате: алкоголік, зате відмінний фахівець; розпусник, зате чудовий проповідник; злодій же, випалювання, зате який адміністратор! Вбивця, зате як дисциплінований і відданий... А можна розуміти прогрес як перетворення всіх людей на добрих і чесних. І тоді ми доживемо колись до того часу, коли говоритимуть: фахівець він, звичайно, знаючий, але брудний тип, гнати його треба...

Мухи уявляють, що вони летять, коли б'ються в скло. А я уявляю, що я йду. Тільки тому, що пересуваю ногами.

- Незрозуміле завжди страшно. Добре навчитися не боятися незрозумілого, тоді все було б просто. — А на мою думку, просто не треба вигадувати… Якщо поменше вигадувати, тоді на світі не буде нічого незрозумілого.

Кожна людина в чомусь та геній. Потрібно тільки знайти в ньому це геніальне.

Як же ти ще ніяк не можеш зрозуміти, що нічого немає на світі, крім любові, їжі та гордості. Звичайно, все заплутане в клубок, але тільки за якусь ниточку не потягнеш, обов'язково прийдеш або до кохання, або до влади, або до їжі.

— Я на тебе тут давно чекаю. — Я знаю, — сказав він. — А чому ж ти йшов повз мене? Справді, чому? — подумав він. Мабуть, тому, що мені було байдуже. — Мені було байдуже, — сказав він.

Туга за розумінням, — раптом подумав Перець. — Ось на що я хворий – сумом за розумінням.