Астрід Ліндгрен

- Якось трохи незвично мені цілувати пасторш, - задумливо промовив Еміль. – Але якщо справа зроблена – значить, зроблено! - Цілих вісім разів! - Захопився Альфред. - Хіба треба було стільки? Еміль у роздумі глянув на зірки. Цього вечора вони так яскраво сяяли над Каттхультом! - Хто знає, - сказав він під кінець, - може, мені більше ніколи в житті не доведеться цілувати жодну пасторшу! А треба спробувати все, що є на світі!»

Стаєш сильним, якщо це необхідно.

Навіть найвідчайдушніші пустуни виростають і з часом можуть стати корисними людьми.

Так думати було несправедливо і погано, але коли злишся, втрачаєш розум.

- Заруби собі на носі! Купувати треба тільки найнеобхідніше, - сказав тато Еміля. Може, він і має рацію, хто сперечається, але як знати, що необхідно? Лимонад, наприклад, потрібний? Еміль, у всякому разі, був переконаний, що потрібний.

Коли люди одночасно і бояться і радіють, то вони втрачають почуття міри.

Коли зустрічаються двоє хлопчиків однакового характеру, то в очах обох наче запалюються вогники.

Якби люди знали, як приємно ходити дахами, вони б давно перестали ходити вулицями.

— Не в пирогах щастя! — Ти що, з глузду з'їхав? А в чому ще?

Запам'ятай: коли потрапиш у бійку і захочеш покласти їй кінець – холодна вода куди краща за лопати. Не забувай про це!