Айріс Мердок

Ми всі загорнуті в шовкові шати помилок, і нам інстинктивно здається, що ці помилки необхідні для життя.

Занепокоєння творить дивні речі з часом. Щодня починався з відчуття того, що сьогодні щось проясниться, і кінець тривог завжди здавався близьким.

Ми весь час щось упускаємо, уявляючи, ніби ще встигнемо до цього повернутися...

Виставити людину за двері - найкращий спосіб змусити її поміркувати над тим, що залишилося по той бік дверей.

Маленьку дитину можна взяти на руки, притиснути до себе і хоч так вибачитися. З дорослими важче: слово сказано, назад не візьмеш, і ранить обох.

Справжні стосунки здебільшого складаються самі собою.

Цікаво, які грандіозні перепони стоять на шляху до близькості між людьми і як вони розсипаються від одного найлегшого дотику. Достатньо взяти іншу людину за руку певним чином, навіть просто певним чином зазирнути їй у вічі, і світ навколо вас навіки перетвориться.

Судження про людей ніколи не бувають остаточними, вони народжуються з результатів аналізу, що відразу ж потребують перегляду.

У бажання підкорити світ немає жодних здорових меж.

Ситуація була надто незвичайною: у неї не було в запасі відповідного виразу обличчя.