Бертольд Брехт

Нехтую тих, чиї мізки не можуть наповнити шлунка.

Коли американський солдат розповів мені про те, як вгодовані німкені з буржуазних сімей продавалися за сигарети, а простіше — за шоколад, і про те, як непідкупні російські жінки, зголоднілі в німецькому рабстві, — я відчував гордість.

Я сиджу на узбіччі шосе. Водій замінює колесо. Мені не до вподоби там, де я був. Мені не до вподоби там, де я буду. Чому я дивлюся на заміну колеса з нетерпінням?

Маленький будинок під деревами на березі озера. Дим здіймається над дахом. Якби не він, як безрадні були б будинок, дерева та озеро.

Мені гидко дивитися, Як викидають хліб, Тому що я родом із селян. Можна зрозуміти, Як я ненавиджу війну!