Борис Заходер

Я тебе ні до кого не ревну, Ні до прийдешнього, ні до минулого, Бо кожен любить іншу - Так от здається мені, божевільному. Так здається мені, божевільному, божевільне щастя знайшовшому... Ти ж її не знаєш сама - Ту, що зводить мене з розуму.

Наймудріший птах на світі - сова: Все чує, але дуже скупа на слова. Чим більше почує – тим менше бовтає. Ах, цього багатьом із нас не вистачає!

Які можуть бути ще питання? Набридли всім Ви, кровососи! Все життя, все життя дзижчати На тій же ноті! Невже мало вам, Що кров ви п'єте? Хочете жити - Розумніший Себе ведіть: Смоктайте, так і бути, Але не свербіть! А то, нерівна година, Терпіння лусне. І ваша жертва вас якраз пригорне!

- Все добре, що добре кінчається? - Ні, простіше: Добре, що все кінчається! Так, дуже добре, що все закінчується, А то можна було б і зневіритися.

Не така вже важка праця Добрим людям догодити. Треба За носа їх водити - Вас оцінять і зрозуміють! Люди просто носять на руках тих, хто їх залишить у дурнях.

То потуги, то колотнечі. Колотнечі — і знову потуги.. Так і крутимось ми, бідолахи, У віковічному порочному колі. Починали все це — варяги, А підбивають підсумки — злодії.

Що ми знаємо про лисицю? Нічого. І то не все.

Жив і був Самотній Вандал. Як і ми, Він любив і страждав. Як і ми, Він часом голодував. І чогось хорошого чекав – Не дочекався. Не витримав. Здав. І одного разу влаштував скандал. І за це Знову постраждав — Так, Що Богу і душу віддав... Але не пам'ятає ніхто, Як він жив і страждав; Пам'ятають тільки Що був він – вандал… Може, нам він урок дав? Шкода, урок цей задарма зник...