Дмитро Ємець

Ми готові міняти все, що завгодно, аби нічого не міняти. Робити все, що завгодно, аби нічого не робити. І докладати будь-яких зусиль, щоб не докладати жодних зусиль.

Люди як кораблі в морі. Їх підносить один до одного, то відносить. Навіть коли корабель здається нерухомим - він або віддаляється, або наближається.

Кожен схильний бачити у світі своє відображення. Стомлену людину всі здаються втомленими. Хворому – хворими. Той, хто програв — програв.

Здорово, коли людина вміє добре битися! Він завжди зможе з мінімальними втратами вийти із ситуації, в яку, не вміючи битися, він взагалі не потрапив би.

—...Той жук повз і через скелі, і повітрям, і під водою, але жахливо повільно... Що я з ним тільки не робив! Навіть кинув у доменну піч. Жука вплавило в брусок, а він навіть лап не обпалив! Маю сумнів, що він взагалі здогадувався про існування печі. Просто повз собі та повз. Закінчилося тим, що я забув його у своєму сейфі. За місяць він проповз через чотири сантиметри сталі і кудись зник. —...Ваш жук був... як тривимірна муха, яка біжить плоскою двомірною картиною. Ось вона біжить ця муха, пробігає вогонь, воду, атомний вибух, сонце і нічого не може її зупинити. Муха навіть не помічає їх, бо мухи не цікавляться картинами.

Вона чудово вміла тиснути на жалість: життя навчило.

Дівчині двадцять сім років, а вона досі не вміє варити каву в турці та готувати пельмені в електричному чайнику так, щоб вони не приклеювалися до спіралі.

Стукають стукачі. Розумні люди інформують громадськість через телефон довіри, після чого ретельно витирають вуличний автомат одеколоном!

Провидіння не любить дрібних цілей. Мета має бути глобальною. Кидай камінь у нескінченність, і тоді він у будь-якому разі впаде далі, ніж камінь того, хто тільки й сподівався, що докинути камінь до паркану. Єдина та головна умова успіху – ставити глобальні завдання і не відволікатися на дрібниці.

Запам'ятай раз і назавжди, дитинко! Я ніколи не брешу! Я творчо імпровізую!