Дмитро Ємець

Ніщо не бетонує душу швидше за брехню.

Прикро, коли хочеться сказати комусь, як він не потрібен, а знайти того, хто не потрібен, ніяк не вдається.

Усі хочуть бути коханими, але ніхто не хоче кохати. Хтось має ризикнути і вкластися першим, а далі як буде, так і буде.

Обговорювати минулі сварки і особливо хто чого комусь сказав — все одно що грати із запальничкою на пороховому складі.

Не варто думати про тих, хто лише займає місце у пам'яті, не даючи нічого натомість.

Кожен у це ваше«люблю» настільки свій сенс закладає, що це слово вміщує всі сенси, або воно взагалі позбавлене всякого сенсу.

Жінки, як кішки. Довго залишатись без господаря вони не можуть. Але й із господарем довго не можуть. Вічно у них усілякі метання. Так що краще бути поряд. Спокійно, впевнено, не смикатися, не ображатися, не лякати, не вставати в позу, жити своїм життям. І все буде тип—топ.

Іспит у тебе як стан душі або як вічний нежить. У всіх буває, але не у всіх проходить!

Добрі спонукання, здається мені, найчастіше йдуть доважкою до якогось іншого мотиву.

Знаєш, що таке справжня іронія? Це коли ти нещасний, але нещастя підмерзло вже і вкрилося льодом. Потім живий шар, шмат душі — і знову лід. І так багато разів. А згори, на мерзлоті, під холодним сонцем розпускаються білі квіти іронії.