Дмитро Ємець

Лише терпіння породжує силу. Лише у битві з собою міцніє тіло і дух. Стан же ситості та самовдоволення нічого не несе, крім розслаблення та смерті. Людина як цибулина. Складається з такої неймовірної кількості верств брехні самому собі, що під кожною шкірою виявляється ще одна. І все одно треба пам'ятати, що все це лушпайка. Знову ж брехні комусь не буває. Це ілюзія, що когось можна обдурити. Збрехати зрештою можна лише самому собі.

Першу половину життя людина витрачає, вигадуючи собі відмовки та самовиправдання. Другу половину намагається зрозуміти, чому вони не спрацювали.

Здорової дитини не загробиш і поліклінікою.

Щоб лід розтанув, треба довго дихати на нього. Так і в кожну людину треба без міри вкачувати кохання. Щедро і не чекаючи нічого натомість. Коли чекаєш чогось натомість, твої руки стають крижаними і вже не розтоплюють лід, а самі намагаються про нього зігрітися.

А взагалі до книжок я принюхуюсь, як кішка до нової їжі. Довго, недовірливо. Відходжу, підходжу, знову відходжу. І тільки переконавшись, що це те, що потрібно, починаю жадібно, швидко та нерозбірливо заковтувати.

Чоловік, який мав дурість потягтися до магазину разом з жінкою, втрачає стільки ж годин життя, скільки жінка їх набуває.

Але хто я такий, щоб лізти в чужі справи, та ще й безкоштовно?

Цікаво, яку правду люди мають на увазі коли просять сказати їм правду?

Справжні друзі вміють поважати чужу самотність! Правда, якщо людина занадто починає любити самотність, рано чи пізно вона залишається без друзів. Друзі, вони, розумієш, істоти примхливі. Їм подобається, коли їх гладять по шерсті та дають цукор.

І взагалі за смертю треба ганятися. Тоді вона злякається і втече.