Джон Фаулз

За п'ять секунд у людину не закохаєшся, але передчуття кохання може заронити в душу і п'ятисекундна зустріч.

Чарльз помітив високо. Так завжди чинили розумні нероби, щоб виправдати своє неробство перед своїм розумом.

Наші проблеми — це, перш за все, те, що ми самі про них думаємо.

Ми сприймаємо час як дорогу - крокуючи нею, завжди можна повернути назад і окинути поглядом пройдений шлях, а подивившись уперед - побачити, куди ми прийдемо; але істина в тому, що час — це замкнутий простір, миттєвість, настільки наближена до нас, що ми відмовляємося її помічати.

Приймаючи себе такими, якими ми є, ми втрачаємо надію стати тими, якими маємо бути.

Коли розсіються чари, нічого не залишиться.

Бачити щось ще не означає це визнавати.

Це стосується всіх колекціонерів. Їхня мораль прагне до нуля. Реч зрештою опановує свого власника.

Самотність або жорстоко, або вчить незалежності.

Він з'явився врятувати її від злиднів, позбавити немилої служби в немилому будинку. З'явився, брязкаючи обладунками, готовий вразити дракона, а принцеса порушила всі правила гри. Де ланцюги, де ридання, де піднесені в благанні руки? Він виглядав таким же бовдуром, як людина, яка з'явилася на офіційний прийом у впевненості, що він запрошений на бал—маскарад.