Джованні Боккаччо

Співчувати страждаючим — риса істинно людська, і хоча це має бути властиво кожному з нас, проте насамперед ми маємо право вимагати участі від тих, хто сам його сподівався і в когось його знаходив.

Не думаю, поважні жінки, щоб існувало щось, хоча б важке і небезпечне, чого не наважився б зробити людина, полум'яно закоханий.

Найчастіше останній, до кого доходять чутки, той, кого вони стосуються.

Те, що священні закони дружби вимагають, щоб один друг робив для іншого, пояснювати це не входить тепер у мій намір, і я задовольняюся лише тим нагадуванням, що узи дружби набагато сильніші за зв'язок кровний чи споріднений, бо друзями ми маємо таких, яких вибрали самі а родичів, яких дає доля.

Я не вмію вирішити, чи по випадковості порочності, чи внаслідок поганих звичаїв, що оселилися серед смертних, або за природною гріховністю люди швидше радіють поганим, ніж хорошим вчинкам, особливо коли перші їх не стосуються.

Жінки від сорому і страху приховують любовне полум'я в ніжних грудях своїх, а хто через це пройшов і на собі випробував, ті можуть підтвердити, що вогонь внутрішній сильніший за зовнішній.

Знамениті царі і найбільші королі не іншим майже мистецтвом, як вбивством, і не одну людину, як ти хотів зробити, а незліченної множини, випалюванням країн і руйнуванням міст поширили свої царства, а отже, і свою славу.

Вам треба знати, милі подруги, що як дурість часто зводить людей зі щасливого в страшно тяжке становище, так розум витягує мудрого з найбільших небезпек і завдає йому великого і безпечного заспокоєння.