Едуард Лабуле

- Ви мене не любите. — Як це – не люблю? Я вам не бажаю жодного зла. Навіть навпаки. Хочете? Цей палац буде вашим. Напишіть вашому батькові, покличте його в гості, якщо це принесе вам задоволення. А мені все одно. Ви вже не покараєте, якщо я вас чимось образив. Я ж дроворуб. Дроворубом народився, дроворубом і помру! Та ви не плачте! Чого ж тут плакати?

Король розмірковував про благоденство свого народу. Він спав.

— А ви ж, Містігрісе, неабияка каналія. - Пане, ви мені лестите! Я всього лише ваш відданий слуга і готовий покласти життя.

Довелося викликати інший загін поліцейських, щоб навести лад і заарештувати тих, хто бив, тих, кого били, і тих, хто дивився на це.

Коли хтось падає, ризикуючи зламати собі шию, люди чомусь сміються. Чому? Я не знаю. Мудреці ще не пояснили цієї таємниці.