Енді Уорхол

Кожна людина має власне почуття прекрасного. Коли я бачу людей, одягнених у потворні речі, які їм зовсім не йдуть, я намагаюся уявити той момент, коли вони купували їх і думали:«Класна річ. Вона мені подобається. Я її куплю».

Факт очікування чогось робить це ще цікавішим.

Насправді,«красиві» мене не так уже й приваблюють. Більше мені подобаються балакучі... Балакучі люди щось роблять. Красиві чимось є. Це не обов'язково погано, просто мені незрозуміло, чим саме вони є.

У кожного своє уявлення про кохання. Одна дівчина, з якою я колись був знайомий, сказала якось:«Коли він не скінчив мені до рота, я зрозуміла, що він мене любить».

Вона була чудове, гарне порожнє місце.

Люди з гарною усмішкою мене просто заворожують. Варто було б задуматися, що змушує їх посміхатися так красиво. (Мене зачаровують люди з приємною усмішкою. Мимоволі замислишся, що змушує їх так гарно посміхатися.)