Фазіль Іскандер

Навіщо ставати дорослим, навіщо жити, думав він, якщо людина не стає доброю? Безглуздо.

Культура — це кількість прочитаних книжок, а кількість понятих.

... навчити дружину не вдалося ще жодному поету...

... Душа, яка вчинила зраду, всяку несподіванку сприймає як початок відплати.

Хто бачить у небі ангелів, не бачить у небі птахів.

... підійти і сказати людині, яка набагато старша за мене, що він вчинив як негідник і дурень до того ж, я не міг. Важко подолати всмоктане з молоком матері. А ось написати можу. З цього я роблю висновок, що творчість — це відплата й у ширшому значенні. Ми закидаємо в минуле міцну волосінь з гачком, щоб витягнути ворога, але, на жаль, наживкою служить наше власне серце. На іншу він не клює.

Якщо мудрість безсила творити добро, вона робить єдине, що може, вона подовжує шлях зла.

... Усіх можна зрозуміти, якщо є час та полювання.

Як і будь-який відданий зрадник, він був вражений грубістю того, як його зрадили. Він не міг зрозуміти, що грубість будь-якої зради відчуває тільки сам відданий, а зрадник його не може відчути, принаймні з такою силою. Тому будь-який відданий зрадник, згадуючи свої відчуття, коли він зраджував, і порівнюючи їх зі своїми відчуттями, коли він відданий, з повною щирістю думає: все-таки в мене це було не так низько.

Значить, зраджувати — це вбивати, — здогадалася мавпа—дочка, — тільки не своїми руками.