Філіп Хай

Після півтори сотні років спільного життя минає все, крім ненависті. Знаєш не лише те, що вони скажуть, а й те, як вони це скажуть. Дізнаєшся їх настільки добре, що життя перетворюється на ланцюг нескінченних та стомлюючих повторень. Довге життя раптом жахливим чином перетворилося на пастку.

Є шлях усередину і є шлях назовні: один, щоб увійти, і один вийти. Такий порядок речей, і ми маємо йому підкорятися.

Не було жодного процесу, лише перерахування звинувачень:«Безпосередньо винен», бо підтримував — усвідомлено чи несвідомо — кандидата з відомими ліберальними нахилами.«Винен у потуранні», оскільки постанови служби безпеки виконувались так ліниво, що виникла пряма небезпека для суспільства. Усі звинувачення одразу ж звели разом. Винен у всіх відносинах.

Машина та її дія були негайно оголошені«цілком секретними», але в тодішньому світі нічого не могло бути секретним. Існував шпигунство міжнародного рівня, промисловий шпигунство — великі концерни не зупинялися ні перед чим — і, що найстрашніше, шпигунство чорного ринку.

Страх це щось, що можна відчути, навіть якщо ви намагаєтеся приховати його.

Людина багато століть всіляко намагалася якось вплинути на функції духовних сил — за допомогою гіпнозу, різних препаратів, здебільшого небезпечних, за допомогою посту, старанних молитов. Мотиви багатьох спроб були безкорисливими і часто були втечі від реальності, але не рідше це було прагненням отримати владу над людьми.

Особистість створюють не окремі чинники. Що створює особистість – так це рівновага факторів.

- Отже, у вас зараз диктатура? - Для безпеки народу. — Ви насправді вірите у це? — Ні, але я не бачу іншого шляху зберегти нашу безпеку.

У них були інтимні стосунки, але нічого спільного з коханням. В управлінні від чоловіка очікували, що у нього має бути коханка, і він вдавав, що так воно і є.

— Отже, ви є елементом ризику для вашого суспільства? — Так. — Потенційний зрадник? — Не стосовно моєї країни, а лише щодо режиму.