Ганна Гавальда

Навіщо виявляти слабкість? Щоб били сильніше?

Сьогодні тобі хочеться одного — здохнути, а завтра прокидаєшся і розумієш, що потрібно було спуститися на кілька сходинок, намацати на стіні вимикач і побачити життя в зовсім іншому світлі.

Головне - не місце, де знаходишся, а стан духу, в якому перебуваєш.

Люди живуть, люди жили, люди вмирають це так. Люди живуть, і єдине, що згадують після їх смерті, єдине, що важливо, єдине, що залишається, — це їхня доброта.

Хороша справа – рука друга. Ні до чого не зобов'язує того, хто її простягає, і дуже втішає того, хто її тисне.

Усі ваші звинувачення відскакують від мене, як м'ячик від асфальту!

Тільки вага на серці, від якої навіть заплакати не виходить.

Проблема в тому, що ніхто не може жити, зовсім ніяк не висловлюючи свої думки, почуття та бажання. Ніхто... Це неможливо...

Не можна сказати, що мене це так сильно засмучує — швидше, протверезить.

Хотілося курити. Ось ідіотство, я покинула багато років тому! Кинула-то кинула, але життя є життя... Ви виявляєте почуття стійкості, а потім одного разу зимовим ранком плететесь по холоді чотири кілометри, щоб купити пачку цигарок, або, наприклад, любіть чоловіка, заводіть з ним двох дітей, і потім одного разу зимовим. вранці дізнаєтеся, що він від вас іде, бо полюбив іншу. Говорить, що йому шкода, що він помилявся. Як по телефону:«Вибачте, я помилився номером». Будь ласка будь ласка. Мильна бульбашка!