Ганна Гавальда

Адже ті, хто завдає нещастя, теж страждають... Тих, кого кидають — усі шкодують, втішають. Але як бути з тими, хто йде?

— Ти цинічна. — Я захищаюся.

Я з Мелона, живу на Вокзальній площі в будинку чотири і хочу одразу тебе попередити: я не маю стереосистеми на балконі

Ідеальні люди такі зануди...

І вона починає плакати. Не тому, що їй сумно, а для того, щоб упоратися з усім цим. Сльози — це ж рідина, вони допомагають переварити кам'яну погань, і тоді вона знову може дихати.