Гаврило Троєпільський

Жоден собака у світі не вважає звичайну відданість чимось незвичайним. Але люди придумали звеличувати це почуття собаки як подвиг тільки тому, що не всі вони і не так часто володіють відданістю другу і вірністю обов'язку настільки, щоб це було корінням життя, природною основою самої істоти, коли шляхетність душі - само собою зрозумілий стан.

Дорога є дорога, вона вказує, куди йти - ніколи не зіб'єшся, якщо взяв правильний напрямок.

Мертві не залишають життя тих, хто їх любив, мертві тільки не старіють, залишаючись у серці живих такими, якими вони пішли.

Але що вдієш, якщо собаки розуміють людей, а ті не завжди розуміють собак і навіть один одного.

І брехня буває святою, як правда... Так мати співає безнадійно хворій дитині веселу пісеньку та посміхається.